Раджмохан Ґанді – професор-дослідник у Центрі вивчення культур Південної Азії та Середнього Сходу в Університеті Іллінойсу, США.

Колишній член (1990-92 рр.) Радж’я Сабха (верхня палата Парламенту Індії), Раджмохан Ґанді очолював Індійську делегацію в Комісії ООН з прав людини в Женеві у 1990 р. У Парламенті Індії він був організатором об’єднаного комітету всіх партій обох палат з питань каст та племен “недоторканих” в Індії.

З 1956 р., долучившись до діяльності організації та руху “Ініціативи Змін” (організація раніше відома як “Моральне переозброєння”), Раджмохан Ґанді пів століття брав участь в ініціативах, спрямованих на побудову довіри, побудову миру, демократії та боровся з корупцією й нерівністю.

Ці спроби в Індії та по всьому світу включали публікації, виступи, громадські заходи та побудову діалогів.

У 1960-х та на початку 1970-х Ґанді відіграв провідну роль у становленні “Азія-Плато”, 80-акрового конференц-центру “Ініціатив Змін” у горах західної Індії. Центр “Азія-Плато” відомий на Індійському півострові за свій внесок до екології.

Впродовж надзвичайного стану в Індії у 1975-77 рр., Раджмохан Ґанді особисто займав активну позицію на захист демократичних прав своїм щотижневиком Himmat (“Відвага”), що видавався у Бомбеї з 1964 по 1981 рр.

Ґанді наполегливо працював над примиренням Індії й Пакистану, у протистоянні індуїстів та мусульман. З моменту подій 11 вересня він опікувався розколом між Заходом і Світом Ісламу. Діалог мусульман та не-мусульман у м. Ко, Швейцарія, у 2002 році був однією з таких ініціатив.

Раджмохана обрано президентом Ініціатив Змін на дворічний строк, з 2009 по 2010 рр. В Університеті Ілінойсу з 1997 р. він викладав політологію та історію. Його остання книга “Історія двох повстань: Індія 1857-го та Американська громадянська війна” (Нью-Делі: Penguin India, грудень 2009), розглядає дві війни XIX сторіччя, що майже одночасно відбувалися на протилежних кінцях світу.

Попередня книга Ґанді, біографія його діда Маxатми Ґанді, “Маxатма: Справжня історія Людини, його людей та Імперії“, отримала престижну премію Конгресу Історії Індії, що присуджується кожних два роки, у 2007 р. Згодом її було видано у кількох країнах. У 2002 р. Ґанді отримав нагороду Академії Сахітія (Національна Академія Літератури Індії) за твір “Раджаджі: Життя”, біографію Чакраварті Раджаґопалачарі (1878-1972), його діда по материнській лінії, видатної фігури в індійському русі за свободу, котрий у 1948-50 рр. був генерал-губернатором.

Інші твори Раджмохана Ґанді: “Ґафар Кан: Ненасильницький бадшах Пактунсу” (Penguin 2004); “Помста і укладення миру: розуміння історії Південної Азії” (Penguin, 1999); “Пател: Життя”, біографія Валлаббхая Патела, першого міністра Індії (1947-50 рр.) (Navajivan, Ahmedabad, 1990) та “Вісім життів: Вчення про зустріч індуїстів та мусульман” (SUNY, 1987).

Перед викладацькою кар’єрою в Університеті Іллінойсу Ґанді працював з Центром політичних досліджень у Нью-Делі. З 1985 до 1987 рр. він видавав щоденну газету Індійський Експрес у Мадрасі, Індія.

У 2004 р. Ґанді отримав Міжнародну Нагороду Захисту прав людини у місті Шампейн, а 1997 р. – звання доктора юриспруденції від Університету Калґарі (Канада) та звання доктора філософії від Університету Обірін, Токіо.

Раджмохан Ґанді також є членом журі Нюрнбергської премії прав людини, а також членом Центру діалогу та укладення миру у Ґурґаоні, Індія.

Раджмохан народився у 1935 році у Нью-Делі, Індія. Його дружину звати Уша. У них двоє дітей, Сапрія та Девадатта.